конкурс

Любий читачу!

Перед тобою стаття, яку підготував учасник конкурсу "Проба пера по-сучасному". За його умовами кожен бажаючий міг обрати цікаву тему, написати матеріал та сам його опублікувати. А далі... далі справа за тобою. Якщо спробу вважаєш вдалою, напиши коментар, поділись у соцмережах, підтримай учасника. Адже переможцем стане той, чия стаття отримає найбільшу кількість переглядів на сайті, коментарів, вподобайок та перепостів у соцмережах. 

Приємного читання!

11 років нашої ери: від першокласника до випускника

До кінця навчального року залишилося декілька місяців. Лише зараз я зрозуміла, що час іде досить швидко. Одинадцять років шкільного життя вже скоро зникнуть за горизонтом. Кожен випускник ще довго у сні чи наяву буде згадувати чудові, вражаючі моменти зі шкільного життя.

Я добре пам’ятаю, як, будучи маленькою дівчинкою з кумедними косичками, мріяла бути випускницею, найстаршою в школі і керувати меншими. На даний момент я розумію, наскільки мої мрії були дивакуватими. Правду кажуть, що дитячі мрії розбиваються об гору проблем в дорослому житті. Ставши випускницею, я зрозуміла, що нічого «крутого» в цьому немає, лише проблеми і стрес перед відповідальними іспитами. Розуміння того, що більше ніколи не повернешся за шкільну парту.

Для того щоб підтвердити свою думку, я провела опитування серед вчителів. Вчителі школи вразили мене відповідями. Всі мріють хоч на день повернутися за шкільні парту відчути себе знову учнем. Моя мама навіть плакала, коли у своїх розповідях згадувала рідну школу. Невже пройдуть роки і я теж буду плакати? А ви? Задумайтесь над цим.

конкурс

Було б неправильно не врахувати думки випускників минулих років. Вони розповіли, як хвилювались перед ЗНО, якою була їх підготовка, складання іспитів. Мало хто з випускників говорив, що не сумує, не хоче повернутись (напевно, це були двієчники, які просто на дух не переносили школи, яка для них була каторгою в термін 11 років). Більша частина випускників хотіли б знову відчути себе учнем, незважаючи на те, що студентом буди теж чудово.

Можна довго розповідати про мої шкільні роки, які от-от закінчаться. Але, на жаль, стаття не може бути безкінечною. У мене були і злети, і падіння. Злети я обожнювала, а от падіння переживала дуже тяжко. Я плакала через кожну помилку в зошиті чи невдало зроблену роботу. Перші чотири роки я дуже любила поплакати через дрібниці. Роки йшли, я дорослішала, в старших класах вже не плакала, а знала, що у мене все вийде. Розуміла, що хочу стати журналістом, ставала все впевненішою в собі.

Окрім навчання в школі є ще й веселощі. Клас у мене дуже веселий, так що веселимось ми досить часто. На календарі березень. Усі готуються, хвилюються, але на пригоди час все одно знаходять.

Стаття закінчується. Життя продовжується. Через років десять, будучи журналістом, можливо, натраплю на цю свою першу спробу, згадаю свою школу й усміхнусь.

P.S. Успіхів усім. Цінуйте те, що маєте на даний момент. Не біжіть наперед подій, усьому свій час.

Автор статті, учасник конкурсу "Проба пера по-сучасному": 

Сніжана Михальська

 

 

 

 

 

Сподобався матеріал? Поділись ним!

Додати коментар


Захисний код
Оновити




 

blog zno club 220x300

 


нагору
×