двієчник Нам завжди казали, що двієчники – це завжди невдахи. У цій трохи антипедагогічній статті ми розкажемо про двієчників-геніїв.
 

ЧерчильУїнстон Черчіль не любив навчання з юного віку. Пізніше він писав у своїх мемуарах, що перше враження від процесу навчання – це зла гувернантка, до приходу якої йому потрібно було вивчити книгу «Читання без сліз». А коли гувернантка з’явилася, шалапут Уїнстон просто втік. У 9-річному віці хлопчика влаштували в приватно школу. Там він і довідався, по чім фунт лиха, бо у цій школі двієчників били від душі. Хоча він і не був аж геть телепнем – постійно читав книжки (до речі, не за віком), але вчити уроки, сидіти на заняттях йому аж геть не подобалося. Коли він склав іспити практично з нульовим результатом, 13-річного страждальця відправили додому. Потім перевели до іншої школи, але й там через низькі результати, його відсторонили від занять з латинської і давньогрецької мов, натомість змусивши більше вчити рідну мову. Цікаво, що саме з літератури Черчіль отримав Нобелівську премію.

Про те, що двієчником був поет Володимир Маяковський, у радянському літературознавстві мовчали. Але неуспішність Володі – це факт. У перших класах він був відмінником – завжди жвавий і допитливий, улюбленець учителів. А в 1905 році, коли він навчався в місті Кутаїсі, почалися революційні події. 11-річний хлопець затесався в революційний гурток старшокласників і… яке там навчання. Тільки через те, що йому свого часу розбили голову каменем, вчителі не залишили Володю на переекзаменування. Коли вони з матір’ю переїхали до Москви, про уроки не було й мови. Аж поки врешті він узагалі не покинув школу.

Бальзак

Оноре де Бальзака з малих літ виховувала годувальниця, він фактично не бачив матері, а потім його віддали в релігійний коледж-інтернат. Умови були – як у монастирі та в’язниці. А вихованців не забирали навіть на канікули. Тож на уроках йому взагалі не було цікаво, його постійно відправляли в альков – відбувати покарання. У маленькій комірчині він читав книжки. Це приносило йому справжнє задоволення, але сидіння в холоді підірвало здоров’я. Батьки забрали Оноре додому, а потім віддали в іншу школу, однак і там він не відрізнявся особливими успіхами. 

ЧерчильМультимільйонер Річард Бренсон на уроках не міг стулити й двох слів докупи. Коли його викликали до дошки – заїкався та червонів. Насправді в нього виявилася досить рідкісна хвороба – нездатність розпізнавати мову. В дорослому віці він її подолав, але ж усі шкільні роки його вважали просто дурнем.

Костянтин Ціолковський – геній космонавтики – потрапив до цього списку через те, що недочував із дитинства. Хоча і по хуліганити він був зовсім не проти, тож нерідко був покараний відбуванням у «карцері». У 13-річному віці його залишили на другий рік. З третього класу взагалі вигнали за неуспішність. Але ж через 6 років уже успішно склав іспити на звання вчителя.

Томас Едісон проводив цілком щасливе дитинство, його мама була колишньою вчителькою. Але коли його відвели в єдину школу міста, де учнів змушували вчити великі тексти і били по пальцях лінійкою, він заявив, що в школі йому не подобається. Вже за місяць Томас став справжнім двієчником, а вчителі сказали, що він нездатний до навчання. Після виключення зі школи засновник General Electric вчився вдома. Врешті, нездара став мільйонером і відомим винахідником.

Інтелігент і письменник Антон Чехов починав «не дуже». Його батько полюбляв прикладатися до чарки, а син стежив, щоб у батьковій крамниці нічого не вкрали. Хоча в цей час мав робити уроки. Тож у школі його двічі залишали на другий рік через двійки з арифметики та географії. Що цікаво, але з рідної мови він також ніколи не отримував більше четвірки (здебільшого навіть трояки). Нове життя почалося лише в старших класах, коли родина переїхала до Москви, де Чехов вступив у медінститут.

ЧерчильЛев Толстой в дитинстві став сиротою і «кочував» по родичах. А коли його влаштували в Казанський університет, його залишили під опікою графині Юшкової – досить сварливої жінки, котра вела веселе життя. Тут було вже не до навчання. На першому курсі Толстого залишили на другий рік через неуспішність у російській історії та німецькій мові. До третього курсу справа взагалі не дійшла, бо він поїхав у родинний маєток і кинув університет, вирішивши заглибитися в книги. Тож формально жодного диплому він так і не отримав.

Ось такі цікаві історії, однак вони не мають на меті звести нанівець необхідність навчання. Просто в кожного свій шлях.

Редактор: Ольга Мілінчук

Сподобався матеріал? Поділись ним!

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Відео



 

blog zno club 220x300

 

Назад Назад

нагору